Головне - навчити дітей мислити

Учитель.

Моя професія – Учитель. Саме так, з великої літери. Адже Вчитель – це творець майбутнього своєї нації, він вміє бути мудрим, великодушним, вміє запалити в серці дитини віру в успіх, віру у власні сили. Вчитель і наставник, і актор, і лікар, і… просто людина зі своїми радощами та турботами. Що для мене є праця вчителя? Ця праця вимагає важкого постійного навчання, творчого підходу. Ця праця вимагає постійних внутрішніх змін. Саме завдяки цій праці  змінююсь і я, розвиваюсь  як особистість і як педагог. Мені подобаються ці зміни.

Я – Учитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами – і так уже 31 рік, 22 з яких у Жовтневій ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Школа – найдивніша країна, де кожен день не схожий на попередній, де кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, де кожен учень – особистість. Існує проста істина: щоб бути справжнім учителем, потрібно любити те, чого навчаєш, і тих, кого навчаєш. Їх треба знати. Вздовж і впоперек. Поважати і довіряти. Берегти «собори дитячих душ». Ні на мить не залишає думка: ти – взірець, взірець у поведінці, способі життя, відношенні до звичайних явищ. Бо ти – Учитель.

Для себе я сформувала такі педагогічні заповіді, яких намагаюся дотримуватися у своїй роботі:

  1. Кожна дитина – творча, неповторна особистість. Шануй цю особистість.
  2. Будь справедливим, послідовним та великодушним у вихованні. Вмій бачити, вмій дивуватися, захоплюватися навіть найменшими перемогами своїх учнів. Пробачай  їхні недоліки. Адже ти теж не є вершиною досконалості.
  3. Будь прикладом для дитини, люби життя.

Я люблю школу, дітей, люблю спостерігати, як з малих п’ятикласників поступово зростають  людяні, великодушні, творчі особистості.  І мені завжди дуже приємно усвідомлювати, що в них – часточка моєї праці.

Бути вчителем – мій вибір. Я з радістю йду цим шляхом.

 

Я щоранку заходжу в клас                                                

На дитячих обличчях – усміх.

Що ж я варта, діти, без вас?

Ви – натхнення моє ,мій успіх.

За плечима – минулі роки.

Але й досвід прийшов з літами.

Що я варта без вас, малюки?

Я безмежно люблю вас, я з вами.

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу,

Я щоранку заходжу в клас,

Я – учитель, я вчити мушу!

Контакт

Омельченко Зоя Валентинівна

Жовтнева ЗОШ І-ІІІ ступенів

Пошук

Історія проекту

У цій частині ви можете описати історію проекту та причини, що послужили його виникненням. Вона підходить для згадки основних етапів проекту та вшанування його учасників.

Наші користувачі

Тут ви можете описати типових користувачів, а також те, чому цей проект важливий для них. Це хороший спосіб для того, щоб користувачі повторно відвідували ваш сайт.

© 2016 Усі права захищені.

cтворити безкоштовний сайтWebnode